16:49 9 январь 2010 г.
Коммунисты vs империалисты
"Певец космических агрессий США и ненавистник народов Ближнего Востока, на этот раз режиссер Кэмерон пытается предстать перед зрителем в образе борца за экологию и свободу жителей других планет. Фильм Кэмерона – часть иезуитского плана администрации Обамы по формированию образа доброго дядюшки Сэма взамен изрядно подпорченного имиджа времен Буша.
Чума на оба Ваших дома – и на монстров НАТОвской биоинженерии и на ракопауков и тахоргов. Коммунисты Петербурга не с теми и не с этими, а всегда и только с коммунарами из книг Стругацких, с посланцами будущей социалистической Земли, которые карающим красным лучем уничтожают аватаров, обамов, кэмеронов, уивер и других наймитов империализма, а одичавших хищников иных планет терпеливо и строго приучат работать на благо мира и социального прогресса во Вселенной!"
Коммунисты - они как дети. На них обижаться нельзя, хотя бы потому, что они говорят и пишут то, что думают. Подробнее про выступления за запрет одного из самых кассовых блокбастеров тут andrey-vl.livejournal.com/773583.html. Хотядействительно
"Может быть, пора уже закончить клоунаду?"
Чума на оба Ваших дома – и на монстров НАТОвской биоинженерии и на ракопауков и тахоргов. Коммунисты Петербурга не с теми и не с этими, а всегда и только с коммунарами из книг Стругацких, с посланцами будущей социалистической Земли, которые карающим красным лучем уничтожают аватаров, обамов, кэмеронов, уивер и других наймитов империализма, а одичавших хищников иных планет терпеливо и строго приучат работать на благо мира и социального прогресса во Вселенной!"
Коммунисты - они как дети. На них обижаться нельзя, хотя бы потому, что они говорят и пишут то, что думают. Подробнее про выступления за запрет одного из самых кассовых блокбастеров тут andrey-vl.livejournal.com/773583.html. Хотядействительно
"Может быть, пора уже закончить клоунаду?"
23:43 6 январь 2010 г.
Оракул
Вот, что у меня вышло: Благополучное или стабильное финансовое положение может измениться, если вы будете слишком доверчивы. Вас окружают люди, которые не прочь увеличить свой капитал за ваш счет. Они могут обмануть вас, а надеясь на них, вы можете потерять ранее приобретенное. Не гонитесь за деньгами, сейчас наступил момент, когда вам вместо ожидаемой прибыли угрожает бедность. По возможности повремените с делами, требующими больших денежных расходов, дабы избежать убытков. Не поддавайтесь обещаниям и полагайтесь на свои силы.
А вообще интересный тест и вообще гадать - прикольно.
21:14 6 январь 2010 г.
Деревянные лестницы
Интерьер дома можно полностью продумать самому, а можно доверить изготовление отдельных частей интерьера профессионалам.
Компания ГЕДА на страницах собственного сайта www.gedacomp.ru предлагает эксклюзивные лестницы для дома или собственного здания, ведь многие современные компании не арендуют офисы, а выкупают целые здания, так как так просто легче жить. Компания предлагает большой выбор лестниц на своем сайте и представит вам трехмерную модель как будет выглядеть лестница, установленная у вас.
В собственном загородном доме можно установить деревянные винтовые лестницы, цена на которые сильно зависит от используемого материала. Так, лестница изготовленная из сосны в три с лишним раза дешевле аналогичной из дуба. Винтовые лестницы, однако же, не рекомендуются использовать, если есть маленькие дети.
18:34 5 январь 2010 г.
Междоусобица
Некоторые шутки могут быть уместными, а некоторые нет и чем выше человек стоит по карьерной леснтице, тем сложнее ему в этом плане. Так, в посте as-gavrilova.livejournal.com/49817.html обсуждается стишок одного из язычников, который организует мероприятия и проводит их. Ну этот стишок можно прочитать в той же записи. Лично мне он показался довольно милым и даже детским и потом он был размещен всего лишь в блоге, а не где-нибудь на афише в центре города. Поэтому не всё так страшно.
01:47 5 январь 2010 г.
Бронирование номеров
Для тех, кто в ближайшее время поедет в Москву и не знает, где бы остановаиться, советую обратить внимание на гостиничный комплекс Измайлово. Гостиничный комплекс расположен в центре города, в живописном месте. Вежливый персонал и высочайший уровень комфорта - то, что вы гарантированно получите. В гостиничном комплексе есть номера от эконом-класса до элитных. Все номера можно посмотреть на сайте и выбрать понравившийся, а также забронировать его.
Забронировать номер онлайн можно через сайт гостиницы Измайлово, просто, быстро и удобно. Для бронирования номера достаточно просто заполнить форму на сайте. Заявку нужно заполнить не ранее, чем за два дня до прибытия, ваша заявка будет обработана всего за пару часов.
Забронировать номер онлайн можно через сайт гостиницы Измайлово, просто, быстро и удобно. Для бронирования номера достаточно просто заполнить форму на сайте. Заявку нужно заполнить не ранее, чем за два дня до прибытия, ваша заявка будет обработана всего за пару часов.
23:06 30 декабрь 2009 г.
Без заголовка
Я не буду подводить.
Все было хорошо.
За этот год у меня сложилось впечатление, что я провел больше времени "в воздухе" чем на земле - Калининград-Москва-Новый Уренгой-Петербург-Цюрих-Люцерн-Берн-Варшава-Вильнюс-Каунас-Клайпеда-Женева-Берли
Так же мой незабываемый "маршбросок" на машине в мае - Кениг-Цюрих. 1380 км - ехал один.
Жесть.
Я никогда не забуду.
Если бы не навигатор, одолженный у одного из министров местного нашего кенигского правительства - у них дорогие и хорошие, я знал куда идти за навигатором))))))) (за стилус простите, уж..гыгыг)),
я бы к этому времени был бы хрен знает где
)))))
Я верю, что в Новом Году у меня все будет по новому.
Много планов и надежд. И пусть они сбудутся. Я очень этого хочу.
Я встречаю НГ с самыми родными мне людьми, как и в прошлом году.. (и мне очень жалко, что я вижу из так редко) - что мне еще нужно?
Несмотря на все проблемы - год был хороший.
Пусть и у нас всех, следующий год будет такой же хороший!
Тем, кто занимается спортом, нужно специальное питание, богатое белками и микроэлементами. Лучшее спортивное питание в интернет-магазине SportBalans.ru.
Все было хорошо.
За этот год у меня сложилось впечатление, что я провел больше времени "в воздухе" чем на земле - Калининград-Москва-Новый Уренгой-Петербург-Цюрих-Люцерн-Берн-Варшава-Вильнюс-Каунас-Клайпеда-Женева-Берли
Так же мой незабываемый "маршбросок" на машине в мае - Кениг-Цюрих. 1380 км - ехал один.
Жесть.
Я никогда не забуду.
Если бы не навигатор, одолженный у одного из министров местного нашего кенигского правительства - у них дорогие и хорошие, я знал куда идти за навигатором))))))) (за стилус простите, уж..гыгыг)),
я бы к этому времени был бы хрен знает где
)))))Я верю, что в Новом Году у меня все будет по новому.
Много планов и надежд. И пусть они сбудутся. Я очень этого хочу.
Я встречаю НГ с самыми родными мне людьми, как и в прошлом году.. (и мне очень жалко, что я вижу из так редко) - что мне еще нужно?
Несмотря на все проблемы - год был хороший.
Пусть и у нас всех, следующий год будет такой же хороший!
Тем, кто занимается спортом, нужно специальное питание, богатое белками и микроэлементами. Лучшее спортивное питание в интернет-магазине SportBalans.ru.
18:33 29 декабрь 2009 г.
Всё пустое
Люди тут раньше начали обсуждать размер (вес, рост, комплекция, размер гениталий) своего сексуального партнера. Я же абсолютно точно уверена в том, что не важно , сколько весит твой любимый человек, если вес не мешает ему вести активный образ жизни, ведь, если он любимый, то для тебя и самый желанный.
Что за комплексы и предрассудки, что любить можно только красивых моделей? Боитесь, что общество осудит ваш вкус на женщин (мужчин). Господа и Дамы, обществу наплевать с кем вы спите, пока вы это самое общество не трогаете.
Не бойтесь признаться самим себе, чего вы хотите, какие парни и девушки вам действительно нравятся, и встречайтесь с ними к вашему взаимному удовольствию. Открыв себя для самого себя, вы ступите на поле воистину изумительных наслаждений, чувственных удовольствий и любви. Любви прежде всего к самому (самой) себе, потому что позволите наконец себе любить того, кто действительно нравится, а не навязанные социумом шаблоны.
Узнать о том, что происходит в нашем мире можно подписавшись на блог news-zemly.blogspot.com/.
Что за комплексы и предрассудки, что любить можно только красивых моделей? Боитесь, что общество осудит ваш вкус на женщин (мужчин). Господа и Дамы, обществу наплевать с кем вы спите, пока вы это самое общество не трогаете.
Не бойтесь признаться самим себе, чего вы хотите, какие парни и девушки вам действительно нравятся, и встречайтесь с ними к вашему взаимному удовольствию. Открыв себя для самого себя, вы ступите на поле воистину изумительных наслаждений, чувственных удовольствий и любви. Любви прежде всего к самому (самой) себе, потому что позволите наконец себе любить того, кто действительно нравится, а не навязанные социумом шаблоны.
Узнать о том, что происходит в нашем мире можно подписавшись на блог news-zemly.blogspot.com/.
03:34 29 декабрь 2009 г.
Без заголовка
Снег на улице кажется розовым, изза бурого неба и тусклых электрических фонарей, ветер выкладывает его не сугробами, а скорее барханами, с разводами узоров, похожими на те, что оставляет вода на песке...
Пахнет чистым воздухом, морозом и Новым Годом...настоящей зимой, как в Морозко.
Свет такой не живой, как от лампы настольной, и снег под теплыми ногами в носках не кажется обжигающе холодным...кажется искусственным. А еще снова можно рисовать на стёклах, перечитывать Андерсена, слушать ОЭ, но засыпать под органную музыку, которую перебивают лишь порывы ветра и звуки трактора, который чистит тротуар.
Омуты памяти, не черно белые как в американских фильмах, не немые как в индийских - маленькие осколки, как детские сокровища в коробке под краватью - обрывок запаха, выражение лица, миллионы фраз забытых, записаных, невзначай брошенных, силуэт и походка, и то о чем именно тогда подумалось, вкус или послевкусие...места и погода и конечно же звуки - дождя, лифта, шуршащих юбок, цветы засушенные, как у Ахматовой, скомканные странички недописанных писем - рассказов. Такие сокровища бесценны только никому их не продашь и не подаришь) остается записывать.
Поздравь друзей и знакомых! Новогодние SMS поздравления и СМС пожелания для ваших родных и близких.
Пахнет чистым воздухом, морозом и Новым Годом...настоящей зимой, как в Морозко.
Свет такой не живой, как от лампы настольной, и снег под теплыми ногами в носках не кажется обжигающе холодным...кажется искусственным. А еще снова можно рисовать на стёклах, перечитывать Андерсена, слушать ОЭ, но засыпать под органную музыку, которую перебивают лишь порывы ветра и звуки трактора, который чистит тротуар.
Омуты памяти, не черно белые как в американских фильмах, не немые как в индийских - маленькие осколки, как детские сокровища в коробке под краватью - обрывок запаха, выражение лица, миллионы фраз забытых, записаных, невзначай брошенных, силуэт и походка, и то о чем именно тогда подумалось, вкус или послевкусие...места и погода и конечно же звуки - дождя, лифта, шуршащих юбок, цветы засушенные, как у Ахматовой, скомканные странички недописанных писем - рассказов. Такие сокровища бесценны только никому их не продашь и не подаришь) остается записывать.
Поздравь друзей и знакомых! Новогодние SMS поздравления и СМС пожелания для ваших родных и близких.
10:18 25 декабрь 2009 г.
И снова про цензуру
В этой записи говорится про недавнее обсуждения в топах живого журнала. Сергей Стиллавин поднял вопрос анонимности в интернете и целесообразности её отмены. Однако же, само интернет-сообщество категорически против её отмены.
20:29 24 декабрь 2009 г.
Биография кандидата
Я народилася в далекому Челябінському краї, в Росії. Є там таке місто Бакал. З\'явилася на світ 6 січня 1953 року, під Різдво. Вважаю це Божим знаком. Може, тому постійно вірю в диво народження в яслах історії і України. Та я і в дитинстві вірила, що доля мене оберігатиме і указуватиме дорогу – адже я народилася в «сорочці», як говорили за старих часів. Бабця, що приймала пологи сказала: «Цій дівчинці уготовано велике майбутнє».
Мої батьки родом із Слобожанщини. І по батьківській, і по маминій лінії предки мої були слобідські козаки. Виходить, я козачка. Якийсь час ми жили в Сибіру. Але про це у мене мало інформації, а мама дуже неохоче про той час згадує. Мабуть, як і у багатьох з нас, генетичне дерево сильне стесане. І мене постійно мучить совість більше дізнатися про свій рід. Наприклад, в сім\'ї мого батька було 10 дітей, в сім\'ї матері 6, а я про них взагалі нічого не відаю – навіть, знаєте, соромно. Споконвіку мої предки були також і умілими господарниками – ростили пшеницю, тримали худобу, завжди віддаючи десятину на церкву. До речі, на Харківщині, в селі Протопопівка, звідки мій рід, і понині живуть родичі – мамина сестра зі своєю сім\'єю. І у мене це, напевно, в крові – шанувати релігію предків. Я мрію на своїй батьківщині побудувати церкву.
У 1960-му я пішла в школу, а ми приїхали до України трохи раніше. Мені тоді було 6 років. Як я зараз розумію, батьки постійно мріяли про повернення на батьківщину предків, ближче до своєї землі. Хоч ми і жили серед добрих і чуйних людей, але заклик моїх дідів-прадідів виявився сильнішим. І при першій же нагоді зібралися всі, забрали дітей – і додому.
На жаль, мої батько і мати були вже немолоді, коли я з\'явилася на світ. Єдину, кого пам\'ятаю, так це бабусю по батьковій лінії, хоча я її теж бачила дуже мало. Але її обличчя я несу в собі, як образ чесноти. У неї був характер справжньої української жінки, які за часів Запорізької Січі все робили самі: і дітей ростили, і землю орали, підперезавшись шаблею. Вона пройшла суворі випробування суворих тридцятих і Велику Вітчизняну війну. Була небагатослівною. І, якоюсь, по-особливому правильною. З дітьми поводилася суворо, була дуже вимоглива. Пам\'ятаю, заграєшся – легко отримаєш на горіхи. Бабуся всім виписувала імперативи: «Не так робиш! Чого сидиш без діла!?»
Думаю, у мене не характер бабусі, а батька. Хоча, ой як хочеться жити імперативами. Мій батько, він вже помер, був дуже доброю і щедрою людиною. Я така ж. Він дуже багато працював – від зорі і до зорі. Був прекрасним газоелектрозварником. Але, знаєте, в ті часи, на підприємствах не давали заробити. Тому, по суботах і неділях батько зажди десь підробляв. Він розумів, що повинен годувати сім\'ю, ростити дітей, дати їм освіту. Якщо у нього щось не виходило – він ні за що не відступав! Ось і я така ж – якщо треба, можу ні спати, ні їсти. Напевно, тому, що мій знак зодіаку Козерог, до речі, і діти у мене Козероги. Якось я подарувала статуетки Козерогів синам і сказала: «Ось дивіться, і щодня згадуйте, що потрібно наполегливо йти вперед – до своєї мети».
Мама у нас – сама душа. Якщо у мене виникає уявний образ ангела – то обов\'язково у вигляді мами. Вона надзвичайно світла. Дуже працелюбна, дуже господарська. Коли була молодшою, чудово прала, вишивала, гладила. Крім того, була мудра і мала господарську хватку. Ось, лежить якась річ, і ніхто не звертає на неї уваги. А вона підбере, подумає і скаже: «Гляньте як треба – раз, раз, раз» і завжди може з неї зробити щось потрібне і цікаве.
Вона, як і батько, теж багато працювала – адже тоді не було ні нянь, ні бабусь. І майбутнє для дітей бачила в освіті. Говорила, що людина без освіти не виб\'ється в люди, і нічого не досягне в житті. У навчанні вона бачила світло, до якого не могла дозволити собі наблизитися, тому всі сили вкладала в дітей. Так мої сестри і я здобули вищу освіту. Пам\'ятаю, мама дуже раділа, що я відмінно вчилася в школі, а потім і в інституті.
Багато чому я також навчилася і у своїх двох старших сестер. Адже ми росли в робочій сім\'ї, і нам не було звідки чекати допомоги.
Ми жили не багато. Батьки робочі, троє дітей, і я бачила, як батько і мати багато чого собі не могли дозволити. Я в сім\'ї була наймолодшою і змалку бачила чого коштує батькам нас ростити і навчати. Але в той же час у нас були шикарні меблі – їх батько змайстрував своїми руками. Та і взагалі, він все робив сам. У підвалі нашого будинку він зробив невелику майстерню. Я до цих пір пам\'ятаю запах соснової стружки. У самій квартирі завжди було дуже чисто і акуратно. Мама дуже красиво вишивала, і всі подушки, наволочки, штори, рушники на комодах – все робила своїми руками. Мабуть, є щось таке в генах, коли живеш на Уралі, а руки самі творять те, що предки робили поколіннями. Я ось, до речі, недавно виявила дві мамині подушечки – це така пам\'ять... Доторкаєшся і відчуваєш мамині руки, неначе торкаєшся до дитинства.
У мене з найстаршою сестрою різниця 13 років, і я з раннього дитинства розуміла, що спочатку треба першій дочці, потім другій, а потім мені. І ось, коли мені виповнилося 17 років, і я вже закінчувала школу, то вже не витримала: «Ну, хоч раз в житті, ви мені можете моє плаття пошити!» Як зараз пам\'ятаю, тоді мені пошили вперше моє нове плаття...
Ті часи були суворі, пролетарські. Це була школа життя, а якщо додати, що вступ це, фактично, початок самостійного життя поза батьківським гніздом, то... загалом, з першого разу мені не вдалося поступити. Адже тоді яка ситуація була? Найближчий до Краматорська був Донецький медінститут, але про нього говорили, що без хабарів не поступиш, і я поїхала до Луганська. Там відразу не поступила і поки готувалася до вступу наступного року, знову ж таки до Луганська, пішла працювати на швейну фабрику. У той час це було і престижно, і романтично. А пропрацювала там десь 4-5 місяців. У мене в трудовій так і записано – швачка-моторист.
У цеху, куди я потрапила, шили чоловічі сорочки. Називалася операція «планка рукава». І ось, за перші два дні я застрочила 300 сорочок. Всі на мене подивилися, говорять «Ну-у-у далеко піде!». Потім принесли всі 300 сорочок назад і сказали: «Скрізь брак! Там за лінію виїхала, там не так, тут не так». Адже машинки електричні, педаль трохи натиснеш, а вона раз – і погнала. Ну і всі ті мої «творіння» треба було розпорювати назад. Це з моєю-то самолюбністю! Я ж раніше все робила краще за всіх, була відмінницею! А тут – ганьба, сором! На очах сльози, а ніхто не допомагає. Але потім все зробила – залишалася на другу зміну і все акуратненько виправила. Ця незроблена робота тоді постійно висіла у мене в голові.
Мене батьки не примушували йти працювати – вірили, що я несправедливо першого року не поступила в медінститут. А, з іншого боку, сидіти удома не хотілося. У мене ж тоді були дві пропозиції – я могла стати піонервожатою в школі або йти на фабрику. При чому і туди, і туди не так-то просто було потрапити. У школі мені було б простіше – мене там знали, а на фабрику був конкурс. Але тоді дуже хотілося навчитися самостійно заробляти своїми руками. Вже і не пам\'ятаю, скільки я там отримувала, але з часом стала одержувати більше мами.
Я розуміла, що удруге мені не поступити в інститут не можна. А репетиторів не було – наше покоління готувалося до вступу самостійно. Тому три місяці до іспитів я сиділа за підручниками. Щодня ставила собі планку, скільки треба вивчити і таки поступила без всякого там блату.
Мама вважала, що лікар – це краща професія для жінки. Можливо, це чисто життєва думка. Але мама не хотіла, щоб її діти жили в убогості, хотіла, щоб нас поважали, а лікар, в радянські часи, був поважаною людиною. Вже в старших класах, коли серйозно почала вивчати біологію, а може і тому, що дорослішала, мене почала захоплювати медична тематика, закони життя, його зародження, розвиток. І ще природна або вихована батьками, не знаю, готовність бігти на допомогу. Я відгукуюся на заклик про допомогу миттєво. Якщо комусь погано, мене не треба умовляти, просити. Я не роздумую і не зважую, чого мені це коштуватиме. Мені треба туди прийти, розібратися і допомогти людині, зробити все як слід. Тільки тоді заспокоюся.
Студентське життя я пам\'ятаю і люблю: весела студентська компанія. Але на першому місці, все-таки, було навчання. У медичному інституті не можна підробити, а я розуміла, яким потом батьки заробляли гроші і мені допомагали. Тому я дуже старалася і навчання мені давалося достатньо легко. Але найскладніше було в кінці. Я дуже хотіла потрапити в гінекологічну групу, а туди претендували діти поважних батьків. Але я добилася свого. Однак, коли у нас розпочалися перші практичні заняття, я від вигляду крові просто падала в непритомність. Адже акушерські операції – це суцільна кров, сам в крові, все навколо в крові. Я тоді навіть хотіла переводитися в іншу групу і вирішила порадитися з мамою, але вона як відрізала: «І навіть слухати не хочу. Це що за порода така, що не може узяти себе в руки». І дійсно, думаю, що це я – зовсім вже слабенька?! Ось і узяла себе в руки, і з часом стала хорошим операційним лікарем в Краматорську.
Ми з Ігорем – моїм чоловіком – одружилися після четвертого курсу, а діти народилися на шостому. Коли дізналася, що у мене будуть двійнята, то спочатку злякалася, мовляв, одна дитина – це ще куди не йшло, але двоє! А як же навчання, а спеціалізація! Загалом, переживала я тоді сильно, але поряд був чоловік, друзі. У інституті взагалі всі заздрили, хто жартував – «Раз народила і більше не треба». Адже тоді вважалося нормою мати не більше двох дітей в сім\'ї. А коли я вперше узяла на руки своїх хлопчиків, то все інше просто відійшло на другий план.
Одного сина назвали на честь чоловіка, а другого на честь його батька – Ігорем і Олександром.
Звичайно, важко було – і з погляду фізичних сил, і морально. Сидиш і гойдаєш дві люльки. Хто кричить – того на руки узяв, інший лежить. Мої кричали з перервою в 15 хвилин. Правда довелося зробити невелику перерву в навчанні, але все одно закінчила медінститут з червоним дипломом.
Небагато попрацювавши лікарем, мені довірили очолити гінекологічне відділення. Попередню завідувачку звільнили з посади. Лікарі не вчасно надали кваліфіковану допомогу, і жінка померла. І ось на роздоріжжі такої скандальної справи, мене і ставлять. А я там взагалі без року тиждень була. Але вже добре оперувала. У мене хороше лікарське чуття. До речі, воно не раз виручало мене і в політиці.
Часто згадую той час. Мене дуже поважали жінки, і я їх до сьогоднішнього дня всіх пам\'ятаю. Коли бачу вагітну жінку, можу не утриматися, підійти і сказати: «У вас набряки. Ви поміряйте тиск. Сходіть до консультанта. Це може викликати відшарування плаценти».
У мене була незаплямлена репутація – я ніколи не брала хабарів – це правда. Все, що там приносили: квіти, цукерки, шампанське – все залишалося у відділенні, і всі про це знали.
Потім мене мобілізували в політику. Коли я завідувала пологовим відділенням в Краматорську, мене направили до Києва на курси підвищення кваліфікації. І тут колектив міської лікарні вирішив мене висунути і зареєструвати кандидатом в депутати.
Приїжджаю з курсів – рішення колективу є. Головлікар говорить: «Яка тобі різниця – ну, побудеш там і все». Це був 1990-й рік, і у мене на окрузі було 8 конкурентів, один з них – Сологуб Віталій – голова Української ради профспілок. Сам з Краматорська, він був раніше директором заводу і все місто за нього. А я просто лікар. Ну і пішла я по селах і там агітувала. І таки перемогла на виборах всіх конкурентів.
Може й трохи страшнувато було їхати до Києва, на роботу в найвищий законодавчий орган країни, але саме це і підстібало мене. Все було новим і цікавим. Пам\'ятаю, у Верховній Раді першого скликання тоді була нас група депутатів від Донецької області, всього – 47 чоловік. А сиділи ми в сесійному залі так – перший ряд кияни: там Шевченко, Головатий, Івасюк, Скорик, Шовкошитний. Потім – ряд донецької групи. А перше місце біля проходу четвертого ряду було моє. І всі, хто хотів підійти до донецької групи, звертався в першу чергу до мене – я була таким важливим щитом фракції. І всі зі мною намагалися дебатувати, сперечатися. Щось я сприймала, щось – ні. До речі, тоді я по-справжньому освоїла і відчула українську мову.
Українську я учила ще в школі, і вона мені давалася досить легко. Вона генетично була закладена в мені. Але спочатку, пам\'ятаю, я не дуже-то хотіла її учити. Прийшла я якось додому і давай пхикати, що ця мова мені не потрібна буде. Мама мене, з солідарності, підтримала, а батько розсердився. Я на все життя запам\'ятала його слова: «Знадобитися тобі українська мова чи ні, це вирішить життя, а зараз ти зобов\'язана вивчати все, чому тебе навчають
в школі – знання за плечима не носити. І пам\'ятай, це мова твого народу». Це була мені наука на все життя.
На той час, після роботи в першому скликанні парламенту, я накопичила певний досвід. У мене сформувався абсолютно інший кругозір, чим у завідувачки відділення. За плечима у мене була практична робота, та ще в такій складній і відповідальній області як гінекологія. Плюс, я умію організувати роботу, створювати команду, вести, а якщо треба,
то і тягнути за собою. Люди, це бачили і знали. Тому, думаю, мені і запропонували посаду міністра охорони здоров’я, а я і не відмовилася. Але спочатку, як повелося, мене призначили заступником міністра.
Тоді ж моя кар\'єра, до речі, трохи і не закінчилася. Прийшла нова команда, і в Кабміні почали звільняти мало не всіх. Ну, і мені тоді сказали: пиши, мовляв, заяву, прийшла інша команда, сама розумієш. Я забрала до Києва дітей, сиджу в напівпорожній квартирі, у чоловіка помер брат. Потім дивлюся – в міністерстві перестали мені розписувати пошту. Я переживаю, сиджу, гадаю: «за що ж мене так – я ж працювала, фактично жила на роботі, а тут така подяка». Але, слава богу, тоді все налагодилося.
Не відразу, але трохи пізніше запропонували мені очолити міністерство охорони здоров\'я. Я тоді, перебуваючи міністром воювала на всіх фронтах. Але, на жаль, коли прем\'єром прийшов Ющенко, я опинилася на вулиці.
У 2000 вирішила знову балотуватися до парламенту на довиборах. Цього разу в Донецьку.
Не можна сказати, що перемога була легкою. Мене і справді там мало знали. Але в мені завжди була така азартна жилка – доб\'юся своєї мети, яких би зусиль не треба було для цього докласти. А методи були старі і перевірені – як і в 89-му просто ходила по оселях і агітувала. На окрузі жили в основному шахтарські сім\'ї, так що іноді доводилося відповідати за Президента, взагалі всю владу. Це було щось схоже до моїх дій за операційним столом при сильних кровотечах: часу немає, а необхідно прийняти єдино правильне рішення. І я приймала. Всяке було.
У 2002 році, коли я знову пройшла до парламенту, мені несподівано запропонували на загальних зборах депутатів очолити фракцію регіоналів. Звичайно, тоді це було дещо несподівано, хоча пізніше я зрозуміла, що з психологічної точки зору це може бути доцільно – для іміджу і для справи, коли фракція, що складається майже з одних чоловіків, очолює жінка. Вдалося об\'єднатися, мобілізуватися. Звідси і результат. А після виборів-2006 фракція значно збільшилася і зміцнилася за рахунок нових політичних фігур. Як лідер фракції і координатор більшості, прагнула конструктивно вирішувати всі питання, і мене в цьому підтримували всі депутати більшості.
24 грудня 2007 року Президент України Віктор Ющенко підписав указ №1251/2007, яким призначив мене Секретарем Ради національної безпеки і оборони України.
Мені, як жінці-політикові, імпонує образ Маргарет Тетчер. Хоча я знаю, що все її на початковому етапі позитивні якості перетворилися потім на її ж великі недоліки. Тому я прагну постійно працювати над собою – не бути прямолінійною, аналізувати ситуацію з усіх боків, щоб бути максимально об\'єктивною.
Я багато читаю. Зараз перечитую Черчилля, і кожного разу дивуюся проникливості і розуму цієї людини. Недавно знову ж таки перечитувала «Мистецтво управління державою» Маргарет Тетчер. Дуже люблю класику. Взагалі, мій улюблений письменник – Чехов. Слухаю Моцарта, підспівую Софії Ротару.
Я консервативно сімейна людина. Але, на жаль, нерідко по суботах і навіть по неділях доводиться працювати. Політик-законодавець повинен володіти досконало мистецтвом неможливого: знати основні проблеми правової системи України, володіти макроекономічними і макрофінансовими знаннями. Крім того, часті відрядження, протокольні зустрічі, постійний прийом людей. Темп життя просто адреналіновий, і я навчилася цінувати хвилини сімейного щастя. Тому, коли знаходиться вільний час, стараюся все віддати сім\'ї. Величезну радість отримую від спілкування з внучкою. З нею я повертаюся в своє дитинство.
Ніколи не думала про багатство. Та і особливо нічого не накопичила. Але бідною себе не вважаю. Думаю, що головний борг нашої коаліції – кинути виклик бідності українців. І я над цим працюю. Від політики у мене тільки політичні дивіденди. Є дача. Ми давно в сім\'ї мріяли, що у нас буде свій затишний куточок, де ми зможемо разом зібратися і відпочивати на природі, а ввечері – біля каміна з вишневими і осиковими дровами, що горять.
Я не відношу себе до багатих людей. Немає у мене ні заводів, ні фабрик, ні земельних латифундій. Але я вважаю себе людиною спроможною. Адже я відбулася як мати, відбулася як лікар, маю досвід управлінської роботи достатньо високого рівня. Зараз я – професійний політик. Тут мій життєвий інтерес.
Сьогодні у мене є більше, чим раніше, можливостей допомогти людям, і я повинна реалізувати ці можливості сповна.
источник: Таблоїд Богатирьова.
Мої батьки родом із Слобожанщини. І по батьківській, і по маминій лінії предки мої були слобідські козаки. Виходить, я козачка. Якийсь час ми жили в Сибіру. Але про це у мене мало інформації, а мама дуже неохоче про той час згадує. Мабуть, як і у багатьох з нас, генетичне дерево сильне стесане. І мене постійно мучить совість більше дізнатися про свій рід. Наприклад, в сім\'ї мого батька було 10 дітей, в сім\'ї матері 6, а я про них взагалі нічого не відаю – навіть, знаєте, соромно. Споконвіку мої предки були також і умілими господарниками – ростили пшеницю, тримали худобу, завжди віддаючи десятину на церкву. До речі, на Харківщині, в селі Протопопівка, звідки мій рід, і понині живуть родичі – мамина сестра зі своєю сім\'єю. І у мене це, напевно, в крові – шанувати релігію предків. Я мрію на своїй батьківщині побудувати церкву.
У 1960-му я пішла в школу, а ми приїхали до України трохи раніше. Мені тоді було 6 років. Як я зараз розумію, батьки постійно мріяли про повернення на батьківщину предків, ближче до своєї землі. Хоч ми і жили серед добрих і чуйних людей, але заклик моїх дідів-прадідів виявився сильнішим. І при першій же нагоді зібралися всі, забрали дітей – і додому.
На жаль, мої батько і мати були вже немолоді, коли я з\'явилася на світ. Єдину, кого пам\'ятаю, так це бабусю по батьковій лінії, хоча я її теж бачила дуже мало. Але її обличчя я несу в собі, як образ чесноти. У неї був характер справжньої української жінки, які за часів Запорізької Січі все робили самі: і дітей ростили, і землю орали, підперезавшись шаблею. Вона пройшла суворі випробування суворих тридцятих і Велику Вітчизняну війну. Була небагатослівною. І, якоюсь, по-особливому правильною. З дітьми поводилася суворо, була дуже вимоглива. Пам\'ятаю, заграєшся – легко отримаєш на горіхи. Бабуся всім виписувала імперативи: «Не так робиш! Чого сидиш без діла!?»
Думаю, у мене не характер бабусі, а батька. Хоча, ой як хочеться жити імперативами. Мій батько, він вже помер, був дуже доброю і щедрою людиною. Я така ж. Він дуже багато працював – від зорі і до зорі. Був прекрасним газоелектрозварником. Але, знаєте, в ті часи, на підприємствах не давали заробити. Тому, по суботах і неділях батько зажди десь підробляв. Він розумів, що повинен годувати сім\'ю, ростити дітей, дати їм освіту. Якщо у нього щось не виходило – він ні за що не відступав! Ось і я така ж – якщо треба, можу ні спати, ні їсти. Напевно, тому, що мій знак зодіаку Козерог, до речі, і діти у мене Козероги. Якось я подарувала статуетки Козерогів синам і сказала: «Ось дивіться, і щодня згадуйте, що потрібно наполегливо йти вперед – до своєї мети».
Мама у нас – сама душа. Якщо у мене виникає уявний образ ангела – то обов\'язково у вигляді мами. Вона надзвичайно світла. Дуже працелюбна, дуже господарська. Коли була молодшою, чудово прала, вишивала, гладила. Крім того, була мудра і мала господарську хватку. Ось, лежить якась річ, і ніхто не звертає на неї уваги. А вона підбере, подумає і скаже: «Гляньте як треба – раз, раз, раз» і завжди може з неї зробити щось потрібне і цікаве.
Вона, як і батько, теж багато працювала – адже тоді не було ні нянь, ні бабусь. І майбутнє для дітей бачила в освіті. Говорила, що людина без освіти не виб\'ється в люди, і нічого не досягне в житті. У навчанні вона бачила світло, до якого не могла дозволити собі наблизитися, тому всі сили вкладала в дітей. Так мої сестри і я здобули вищу освіту. Пам\'ятаю, мама дуже раділа, що я відмінно вчилася в школі, а потім і в інституті.
Багато чому я також навчилася і у своїх двох старших сестер. Адже ми росли в робочій сім\'ї, і нам не було звідки чекати допомоги.
Ми жили не багато. Батьки робочі, троє дітей, і я бачила, як батько і мати багато чого собі не могли дозволити. Я в сім\'ї була наймолодшою і змалку бачила чого коштує батькам нас ростити і навчати. Але в той же час у нас були шикарні меблі – їх батько змайстрував своїми руками. Та і взагалі, він все робив сам. У підвалі нашого будинку він зробив невелику майстерню. Я до цих пір пам\'ятаю запах соснової стружки. У самій квартирі завжди було дуже чисто і акуратно. Мама дуже красиво вишивала, і всі подушки, наволочки, штори, рушники на комодах – все робила своїми руками. Мабуть, є щось таке в генах, коли живеш на Уралі, а руки самі творять те, що предки робили поколіннями. Я ось, до речі, недавно виявила дві мамині подушечки – це така пам\'ять... Доторкаєшся і відчуваєш мамині руки, неначе торкаєшся до дитинства.
У мене з найстаршою сестрою різниця 13 років, і я з раннього дитинства розуміла, що спочатку треба першій дочці, потім другій, а потім мені. І ось, коли мені виповнилося 17 років, і я вже закінчувала школу, то вже не витримала: «Ну, хоч раз в житті, ви мені можете моє плаття пошити!» Як зараз пам\'ятаю, тоді мені пошили вперше моє нове плаття...
Ті часи були суворі, пролетарські. Це була школа життя, а якщо додати, що вступ це, фактично, початок самостійного життя поза батьківським гніздом, то... загалом, з першого разу мені не вдалося поступити. Адже тоді яка ситуація була? Найближчий до Краматорська був Донецький медінститут, але про нього говорили, що без хабарів не поступиш, і я поїхала до Луганська. Там відразу не поступила і поки готувалася до вступу наступного року, знову ж таки до Луганська, пішла працювати на швейну фабрику. У той час це було і престижно, і романтично. А пропрацювала там десь 4-5 місяців. У мене в трудовій так і записано – швачка-моторист.
У цеху, куди я потрапила, шили чоловічі сорочки. Називалася операція «планка рукава». І ось, за перші два дні я застрочила 300 сорочок. Всі на мене подивилися, говорять «Ну-у-у далеко піде!». Потім принесли всі 300 сорочок назад і сказали: «Скрізь брак! Там за лінію виїхала, там не так, тут не так». Адже машинки електричні, педаль трохи натиснеш, а вона раз – і погнала. Ну і всі ті мої «творіння» треба було розпорювати назад. Це з моєю-то самолюбністю! Я ж раніше все робила краще за всіх, була відмінницею! А тут – ганьба, сором! На очах сльози, а ніхто не допомагає. Але потім все зробила – залишалася на другу зміну і все акуратненько виправила. Ця незроблена робота тоді постійно висіла у мене в голові.
Мене батьки не примушували йти працювати – вірили, що я несправедливо першого року не поступила в медінститут. А, з іншого боку, сидіти удома не хотілося. У мене ж тоді були дві пропозиції – я могла стати піонервожатою в школі або йти на фабрику. При чому і туди, і туди не так-то просто було потрапити. У школі мені було б простіше – мене там знали, а на фабрику був конкурс. Але тоді дуже хотілося навчитися самостійно заробляти своїми руками. Вже і не пам\'ятаю, скільки я там отримувала, але з часом стала одержувати більше мами.
Я розуміла, що удруге мені не поступити в інститут не можна. А репетиторів не було – наше покоління готувалося до вступу самостійно. Тому три місяці до іспитів я сиділа за підручниками. Щодня ставила собі планку, скільки треба вивчити і таки поступила без всякого там блату.
Мама вважала, що лікар – це краща професія для жінки. Можливо, це чисто життєва думка. Але мама не хотіла, щоб її діти жили в убогості, хотіла, щоб нас поважали, а лікар, в радянські часи, був поважаною людиною. Вже в старших класах, коли серйозно почала вивчати біологію, а може і тому, що дорослішала, мене почала захоплювати медична тематика, закони життя, його зародження, розвиток. І ще природна або вихована батьками, не знаю, готовність бігти на допомогу. Я відгукуюся на заклик про допомогу миттєво. Якщо комусь погано, мене не треба умовляти, просити. Я не роздумую і не зважую, чого мені це коштуватиме. Мені треба туди прийти, розібратися і допомогти людині, зробити все як слід. Тільки тоді заспокоюся.
Студентське життя я пам\'ятаю і люблю: весела студентська компанія. Але на першому місці, все-таки, було навчання. У медичному інституті не можна підробити, а я розуміла, яким потом батьки заробляли гроші і мені допомагали. Тому я дуже старалася і навчання мені давалося достатньо легко. Але найскладніше було в кінці. Я дуже хотіла потрапити в гінекологічну групу, а туди претендували діти поважних батьків. Але я добилася свого. Однак, коли у нас розпочалися перші практичні заняття, я від вигляду крові просто падала в непритомність. Адже акушерські операції – це суцільна кров, сам в крові, все навколо в крові. Я тоді навіть хотіла переводитися в іншу групу і вирішила порадитися з мамою, але вона як відрізала: «І навіть слухати не хочу. Це що за порода така, що не може узяти себе в руки». І дійсно, думаю, що це я – зовсім вже слабенька?! Ось і узяла себе в руки, і з часом стала хорошим операційним лікарем в Краматорську.
Ми з Ігорем – моїм чоловіком – одружилися після четвертого курсу, а діти народилися на шостому. Коли дізналася, що у мене будуть двійнята, то спочатку злякалася, мовляв, одна дитина – це ще куди не йшло, але двоє! А як же навчання, а спеціалізація! Загалом, переживала я тоді сильно, але поряд був чоловік, друзі. У інституті взагалі всі заздрили, хто жартував – «Раз народила і більше не треба». Адже тоді вважалося нормою мати не більше двох дітей в сім\'ї. А коли я вперше узяла на руки своїх хлопчиків, то все інше просто відійшло на другий план.
Одного сина назвали на честь чоловіка, а другого на честь його батька – Ігорем і Олександром.
Звичайно, важко було – і з погляду фізичних сил, і морально. Сидиш і гойдаєш дві люльки. Хто кричить – того на руки узяв, інший лежить. Мої кричали з перервою в 15 хвилин. Правда довелося зробити невелику перерву в навчанні, але все одно закінчила медінститут з червоним дипломом.
Небагато попрацювавши лікарем, мені довірили очолити гінекологічне відділення. Попередню завідувачку звільнили з посади. Лікарі не вчасно надали кваліфіковану допомогу, і жінка померла. І ось на роздоріжжі такої скандальної справи, мене і ставлять. А я там взагалі без року тиждень була. Але вже добре оперувала. У мене хороше лікарське чуття. До речі, воно не раз виручало мене і в політиці.
Часто згадую той час. Мене дуже поважали жінки, і я їх до сьогоднішнього дня всіх пам\'ятаю. Коли бачу вагітну жінку, можу не утриматися, підійти і сказати: «У вас набряки. Ви поміряйте тиск. Сходіть до консультанта. Це може викликати відшарування плаценти».
У мене була незаплямлена репутація – я ніколи не брала хабарів – це правда. Все, що там приносили: квіти, цукерки, шампанське – все залишалося у відділенні, і всі про це знали.
Потім мене мобілізували в політику. Коли я завідувала пологовим відділенням в Краматорську, мене направили до Києва на курси підвищення кваліфікації. І тут колектив міської лікарні вирішив мене висунути і зареєструвати кандидатом в депутати.
Приїжджаю з курсів – рішення колективу є. Головлікар говорить: «Яка тобі різниця – ну, побудеш там і все». Це був 1990-й рік, і у мене на окрузі було 8 конкурентів, один з них – Сологуб Віталій – голова Української ради профспілок. Сам з Краматорська, він був раніше директором заводу і все місто за нього. А я просто лікар. Ну і пішла я по селах і там агітувала. І таки перемогла на виборах всіх конкурентів.
Може й трохи страшнувато було їхати до Києва, на роботу в найвищий законодавчий орган країни, але саме це і підстібало мене. Все було новим і цікавим. Пам\'ятаю, у Верховній Раді першого скликання тоді була нас група депутатів від Донецької області, всього – 47 чоловік. А сиділи ми в сесійному залі так – перший ряд кияни: там Шевченко, Головатий, Івасюк, Скорик, Шовкошитний. Потім – ряд донецької групи. А перше місце біля проходу четвертого ряду було моє. І всі, хто хотів підійти до донецької групи, звертався в першу чергу до мене – я була таким важливим щитом фракції. І всі зі мною намагалися дебатувати, сперечатися. Щось я сприймала, щось – ні. До речі, тоді я по-справжньому освоїла і відчула українську мову.
Українську я учила ще в школі, і вона мені давалася досить легко. Вона генетично була закладена в мені. Але спочатку, пам\'ятаю, я не дуже-то хотіла її учити. Прийшла я якось додому і давай пхикати, що ця мова мені не потрібна буде. Мама мене, з солідарності, підтримала, а батько розсердився. Я на все життя запам\'ятала його слова: «Знадобитися тобі українська мова чи ні, це вирішить життя, а зараз ти зобов\'язана вивчати все, чому тебе навчають
в школі – знання за плечима не носити. І пам\'ятай, це мова твого народу». Це була мені наука на все життя.
На той час, після роботи в першому скликанні парламенту, я накопичила певний досвід. У мене сформувався абсолютно інший кругозір, чим у завідувачки відділення. За плечима у мене була практична робота, та ще в такій складній і відповідальній області як гінекологія. Плюс, я умію організувати роботу, створювати команду, вести, а якщо треба,
то і тягнути за собою. Люди, це бачили і знали. Тому, думаю, мені і запропонували посаду міністра охорони здоров’я, а я і не відмовилася. Але спочатку, як повелося, мене призначили заступником міністра.
Тоді ж моя кар\'єра, до речі, трохи і не закінчилася. Прийшла нова команда, і в Кабміні почали звільняти мало не всіх. Ну, і мені тоді сказали: пиши, мовляв, заяву, прийшла інша команда, сама розумієш. Я забрала до Києва дітей, сиджу в напівпорожній квартирі, у чоловіка помер брат. Потім дивлюся – в міністерстві перестали мені розписувати пошту. Я переживаю, сиджу, гадаю: «за що ж мене так – я ж працювала, фактично жила на роботі, а тут така подяка». Але, слава богу, тоді все налагодилося.
Не відразу, але трохи пізніше запропонували мені очолити міністерство охорони здоров\'я. Я тоді, перебуваючи міністром воювала на всіх фронтах. Але, на жаль, коли прем\'єром прийшов Ющенко, я опинилася на вулиці.
У 2000 вирішила знову балотуватися до парламенту на довиборах. Цього разу в Донецьку.
Не можна сказати, що перемога була легкою. Мене і справді там мало знали. Але в мені завжди була така азартна жилка – доб\'юся своєї мети, яких би зусиль не треба було для цього докласти. А методи були старі і перевірені – як і в 89-му просто ходила по оселях і агітувала. На окрузі жили в основному шахтарські сім\'ї, так що іноді доводилося відповідати за Президента, взагалі всю владу. Це було щось схоже до моїх дій за операційним столом при сильних кровотечах: часу немає, а необхідно прийняти єдино правильне рішення. І я приймала. Всяке було.
У 2002 році, коли я знову пройшла до парламенту, мені несподівано запропонували на загальних зборах депутатів очолити фракцію регіоналів. Звичайно, тоді це було дещо несподівано, хоча пізніше я зрозуміла, що з психологічної точки зору це може бути доцільно – для іміджу і для справи, коли фракція, що складається майже з одних чоловіків, очолює жінка. Вдалося об\'єднатися, мобілізуватися. Звідси і результат. А після виборів-2006 фракція значно збільшилася і зміцнилася за рахунок нових політичних фігур. Як лідер фракції і координатор більшості, прагнула конструктивно вирішувати всі питання, і мене в цьому підтримували всі депутати більшості.
24 грудня 2007 року Президент України Віктор Ющенко підписав указ №1251/2007, яким призначив мене Секретарем Ради національної безпеки і оборони України.
Мені, як жінці-політикові, імпонує образ Маргарет Тетчер. Хоча я знаю, що все її на початковому етапі позитивні якості перетворилися потім на її ж великі недоліки. Тому я прагну постійно працювати над собою – не бути прямолінійною, аналізувати ситуацію з усіх боків, щоб бути максимально об\'єктивною.
Я багато читаю. Зараз перечитую Черчилля, і кожного разу дивуюся проникливості і розуму цієї людини. Недавно знову ж таки перечитувала «Мистецтво управління державою» Маргарет Тетчер. Дуже люблю класику. Взагалі, мій улюблений письменник – Чехов. Слухаю Моцарта, підспівую Софії Ротару.
Я консервативно сімейна людина. Але, на жаль, нерідко по суботах і навіть по неділях доводиться працювати. Політик-законодавець повинен володіти досконало мистецтвом неможливого: знати основні проблеми правової системи України, володіти макроекономічними і макрофінансовими знаннями. Крім того, часті відрядження, протокольні зустрічі, постійний прийом людей. Темп життя просто адреналіновий, і я навчилася цінувати хвилини сімейного щастя. Тому, коли знаходиться вільний час, стараюся все віддати сім\'ї. Величезну радість отримую від спілкування з внучкою. З нею я повертаюся в своє дитинство.
Ніколи не думала про багатство. Та і особливо нічого не накопичила. Але бідною себе не вважаю. Думаю, що головний борг нашої коаліції – кинути виклик бідності українців. І я над цим працюю. Від політики у мене тільки політичні дивіденди. Є дача. Ми давно в сім\'ї мріяли, що у нас буде свій затишний куточок, де ми зможемо разом зібратися і відпочивати на природі, а ввечері – біля каміна з вишневими і осиковими дровами, що горять.
Я не відношу себе до багатих людей. Немає у мене ні заводів, ні фабрик, ні земельних латифундій. Але я вважаю себе людиною спроможною. Адже я відбулася як мати, відбулася як лікар, маю досвід управлінської роботи достатньо високого рівня. Зараз я – професійний політик. Тут мій життєвий інтерес.
Сьогодні у мене є більше, чим раніше, можливостей допомогти людям, і я повинна реалізувати ці можливості сповна.
источник: Таблоїд Богатирьова.
20:27 24 декабрь 2009 г.
И не забудь респиратор
Тем кто решил попробовать работать с эмалью.
Эмаль очень просто купить, она продается в магазинах где продаются модельки самолетов, кораблей и тд и тп. Маленькой баночки хватает очень на долго. К эмали обязательно покупается растворитель-он позволяет сохранить кисти от повреждений, удалить эмаль с поверхностей и прочих моментов, без которых не обходится в нелегком деле.
Прежде чем использовать эмаль подготовьте кусок мягкой ткани, растворитель (отлейте нужное колличество в какую либо емкость) краски, и покрытие, желательно не обработанное другими эмалями.
Прежде чем опускать кисти в эмаль смочите кисть в растворителе, он будет отталкивать эмаль от ворса. что позволит дольше сохранить кисть.
можно приступать к работе.
важно-эмаль, как и растворитель ОЧЕНЬ ТОКСИЧНА! Беременным, кормящим, семьям где живет маленький ребенок, или существует аллергия на краску использование эмали КАТЕГОРИЧЕСКИ воспрещается! Также при работе с эмалью желательно воспользоваться респиратором.
После окончания работы промой те кисти растворителем, остатки растворителя утилезировать, помещение тщательно проветрить!
Фотоаппараты canon по низкой цене в интернет-магазине в Украине.
Эмаль очень просто купить, она продается в магазинах где продаются модельки самолетов, кораблей и тд и тп. Маленькой баночки хватает очень на долго. К эмали обязательно покупается растворитель-он позволяет сохранить кисти от повреждений, удалить эмаль с поверхностей и прочих моментов, без которых не обходится в нелегком деле.
Прежде чем использовать эмаль подготовьте кусок мягкой ткани, растворитель (отлейте нужное колличество в какую либо емкость) краски, и покрытие, желательно не обработанное другими эмалями.
Прежде чем опускать кисти в эмаль смочите кисть в растворителе, он будет отталкивать эмаль от ворса. что позволит дольше сохранить кисть.
можно приступать к работе.
важно-эмаль, как и растворитель ОЧЕНЬ ТОКСИЧНА! Беременным, кормящим, семьям где живет маленький ребенок, или существует аллергия на краску использование эмали КАТЕГОРИЧЕСКИ воспрещается! Также при работе с эмалью желательно воспользоваться респиратором.
После окончания работы промой те кисти растворителем, остатки растворителя утилезировать, помещение тщательно проветрить!
Фотоаппараты canon по низкой цене в интернет-магазине в Украине.
18:53 23 декабрь 2009 г.
Качественная подготовка
Скоро сдача ЕГЭ, а также государственных экзаменов в вузах. Самое время, чтобы хорошо к ним подготовиться.
А те, кто хочет также изучить дополнительный иностранный язык, получить дополнительную квалификацию для большей конкурентоспособности при трудоустройстве могут обратиться в учебный центр, который расположен в самом центре Москвы, проезд до ст. м. Третьяковская, Новокузнецкая. Центр оборудован стоянкой для личного автотранспорта.
Занятия проводятся в комфортных условиях: просторные аудитории, кондиционеры, новейшее компьютерное оборудование и технические средства обучения - в Учебном Центре имеется всё для плодотворных занятий и обеспечения приятного и комфортного процесса обучения, а также гарантированы чаепития и дружелюбная атмосфера.
Учебный организован с учетом ваших индивидуальных особенностей и занятости. Вы можете заниматься в любое удобное ждя вас время. Доступные и эффективные курсы обучения по всем специальностям достпны всем желающим. Действуют скидки!
А те, кто хочет также изучить дополнительный иностранный язык, получить дополнительную квалификацию для большей конкурентоспособности при трудоустройстве могут обратиться в учебный центр, который расположен в самом центре Москвы, проезд до ст. м. Третьяковская, Новокузнецкая. Центр оборудован стоянкой для личного автотранспорта.
Занятия проводятся в комфортных условиях: просторные аудитории, кондиционеры, новейшее компьютерное оборудование и технические средства обучения - в Учебном Центре имеется всё для плодотворных занятий и обеспечения приятного и комфортного процесса обучения, а также гарантированы чаепития и дружелюбная атмосфера.
Учебный организован с учетом ваших индивидуальных особенностей и занятости. Вы можете заниматься в любое удобное ждя вас время. Доступные и эффективные курсы обучения по всем специальностям достпны всем желающим. Действуют скидки!
16:14 21 декабрь 2009 г.
Памяти предков
Память предков нужно чтить. Те, кто не верит православным канонам могут найти себя в язычестве.
Дни поминальных обрядов у славян назывались "Деды".
В году существует несколько периодов, когда грань между миром живых и миром ушедших становится тонка. Именно в это время проводились, проводятся и будут проводиться традиционные обряды поминовения.
Подробнее на andrey-vl.livejournal.com/766791.html и на сайте www.predky.ru. Узнайте время поминальных дат и примите в этом участие!
Дни поминальных обрядов у славян назывались "Деды".
В году существует несколько периодов, когда грань между миром живых и миром ушедших становится тонка. Именно в это время проводились, проводятся и будут проводиться традиционные обряды поминовения.
Подробнее на andrey-vl.livejournal.com/766791.html и на сайте www.predky.ru. Узнайте время поминальных дат и примите в этом участие!
17:16 20 декабрь 2009 г.
Она
Из новостей.
Вчера я видела на Майдане ёлку, хотя обычно меня в центр во время праздников не затащишь, ибо людей там очень много и не все, так сказать, полностью адекватны.
Вчера поздравили Артёма с "лебедями". Артём, за фразу "Это Лиля так радуется цифрам" спасибо, плачу до сих пор)) Вчера я даже не напилась и сегодня чувствую себя работоспособной.
Сегодня я нашла свою гигиеническую помаду в сундуке, обожемой, для косметики. Причем я ваще забыла, что у меня такой есть. Это не может не радовать, губы спасены!))
Вчера я уже всех достала, но до сих пор с гордостью вспоминаю как читала меню в маке. Причем сейчас у меня такое впечатление, что только для этого я туда и заходила.
Сегодня я смотрю в окно и возникает одно нехорошее слово, выражающее изумление и шок одновременно, которое я бы наверняка произнесла и не раз, но писать маты у меня почему-то получается хуже.
Сегодня я в очередной раз призналась в любви маме. И на вопрос "А ты меня?" получила ответ "Конечно. Я тебе конфет купила."
Большой каталог цифровых фотоаппаратов с ценами от продавцов, подбор по параметрам, сравнение товаров всех брэндов, выбор лучшей цены среди интернет магазинов Беларуси.
Вчера я видела на Майдане ёлку, хотя обычно меня в центр во время праздников не затащишь, ибо людей там очень много и не все, так сказать, полностью адекватны.
Вчера поздравили Артёма с "лебедями". Артём, за фразу "Это Лиля так радуется цифрам" спасибо, плачу до сих пор)) Вчера я даже не напилась и сегодня чувствую себя работоспособной.
Сегодня я нашла свою гигиеническую помаду в сундуке, обожемой, для косметики. Причем я ваще забыла, что у меня такой есть. Это не может не радовать, губы спасены!))
Вчера я уже всех достала, но до сих пор с гордостью вспоминаю как читала меню в маке. Причем сейчас у меня такое впечатление, что только для этого я туда и заходила.
Сегодня я смотрю в окно и возникает одно нехорошее слово, выражающее изумление и шок одновременно, которое я бы наверняка произнесла и не раз, но писать маты у меня почему-то получается хуже.
Сегодня я в очередной раз призналась в любви маме. И на вопрос "А ты меня?" получила ответ "Конечно. Я тебе конфет купила."
Большой каталог цифровых фотоаппаратов с ценами от продавцов, подбор по параметрам, сравнение товаров всех брэндов, выбор лучшей цены среди интернет магазинов Беларуси.
20:08 18 декабрь 2009 г.
СПА-процедуры дома
У многих женщин есть проблема с целлюлитом, а именно с его наличием. Целлюлит доставляет массу неудобств, в частности, практически невозможно показаться в шортиках или трусах, причем обычными процедурами целлюлит не сходит, да и физические упражнния не способствуют. Антицеллюлитные процедуры проводят в спа-салонах, применяя антицелюллитные обертывания, которые создают эффект сауны. Подобные процедуры в спа-салоне стоят недешево. Конечно, там работают профессионалы, но прочитав специальные методические рекомендации можно научитьсяелать ничуть не хуже.
Антицеллюлитное обертывание дома. Обертывание проводят как целиком, так и отдельных частей тела. Применяют специальные крема, шоколад, водоросли. Себестоимость одного антицеллюлитного обертывания в домашних условиях может составлять от 50 до 300 рублей. Курс следует составлять из 10-15 процедур. Перед обертыванием надо делать пилинг, не чаще чем раз в неделю. Все необходимые товары для обертывания можно приобрести на сайте www.spa-spa.ru
Антицеллюлитное обертывание дома. Обертывание проводят как целиком, так и отдельных частей тела. Применяют специальные крема, шоколад, водоросли. Себестоимость одного антицеллюлитного обертывания в домашних условиях может составлять от 50 до 300 рублей. Курс следует составлять из 10-15 процедур. Перед обертыванием надо делать пилинг, не чаще чем раз в неделю. Все необходимые товары для обертывания можно приобрести на сайте www.spa-spa.ru
00:35 18 декабрь 2009 г.
Выхи
Суббота прошла из ряда вон плохо. Такое ощущение что некоторые личности таки самоцелью поставили себе задачу меня заебать. Днем забавно-встретил в институте ну просто всех кого можно, познакомил Дашку со своей группой, посмотрел на ее бывшего, встретила человека с которым общаюсь на Датинге(был признаться вообще в шоке) оказалось что мы учимся в одном институте, не смотря на то что мне 20 а ему 40.. хе хе.
Дальше после занятий с Катюхой поехали к нам в Марьино-в Ашан, так уж вышло что туда нужно было и нам и ей. После 3х часовой прогулки по магазину, я вышел счастливым обладателем моей самой любимой компьютерной мышки Pantera-которая везде стоит 700р а в ашане 280, кучи новогодних шариков для себя, Олега, сестры, и самое главное массажного хула-хупа(обруч такой на талии крутить)!
Потом пошли к нам где благополучно покушали, выпили чаю, пообщались, в 10 посадили Катю на маршрутку, купили мороженого(которе так и не сьели) и поперлись домой. Там я таки увидела в жж две забавные вещи - коменты от одного человека, и удаление Саши, с криками о том что я лицемер.
Игрушки для развития головоломки детские и другие деревянные игрушки в Москве.
Качественные кухонные мойки и сантехника оптом известных мировых производителей в Москве.
Дальше после занятий с Катюхой поехали к нам в Марьино-в Ашан, так уж вышло что туда нужно было и нам и ей. После 3х часовой прогулки по магазину, я вышел счастливым обладателем моей самой любимой компьютерной мышки Pantera-которая везде стоит 700р а в ашане 280, кучи новогодних шариков для себя, Олега, сестры, и самое главное массажного хула-хупа(обруч такой на талии крутить)!
Потом пошли к нам где благополучно покушали, выпили чаю, пообщались, в 10 посадили Катю на маршрутку, купили мороженого(которе так и не сьели) и поперлись домой. Там я таки увидела в жж две забавные вещи - коменты от одного человека, и удаление Саши, с криками о том что я лицемер.
Игрушки для развития головоломки детские и другие деревянные игрушки в Москве.
Качественные кухонные мойки и сантехника оптом известных мировых производителей в Москве.
23:47 17 декабрь 2009 г.
Про неё
Обещал тут поподробнее рассказать про Настю. Все же решил особо не распространяться, скажу только, что она умна, очень мила, учится в параллельной группе и живет в Сергиевом Посаде. Звучит как досье. Словами сложно передать теплоту. Теплоту, заботу и нежность, которых я давно уже не чувствовал. И привык жить без них, думая, что это полноценная жизнь. Оказалось, я просто хорошо забыл о том, что с ними гораздо лучше. В-общем, Настя. И я доволен. И да, ее рост составляет 153 сантиметра, что очень мило. Вообще, "мило" - слово, которое подходит к каждой ее черточке и каждому действию. Не думал, что так бывает. Такие дела.
Компания Энерпром предлагает ручные штабелеры, а также автоматические насосные станции.
Компания Энерпром предлагает ручные штабелеры, а также автоматические насосные станции.
15:39 15 декабрь 2009 г.
На улице холодно
Россия нулевых достойна того, чтобы ее просто сожгли. Я спросил Шкобаря, когда он из тюрьмы вышел: скажи, вот ты видел народ — какой экзистенциальный экспириенс ты из этого вынес? Он говорит: блин, все эти люди достойны Сталина и Гулага, просто все. В бараке 180 человек, 80 из них уже колются, остальные начинают колоться непосредственно в тюрьме. И это общий режим — там не конченые маргиналы. Они все начинают вести себя там как животные. И он говорит: «Я всегда сетовал, что москвичи уроды, но остальные, оказывается, еще хуже. Советский Союз убил православную мораль, перестройка убила советскую мораль, нулевые убили перестроечную мораль, все умерло, и вот я знал, что в тюрьме сосут за сигареты, но думал, что это связано с каким-то принуждением, и вдруг я увидел, что люди сосут за сигареты из-за СИГАРЕТ. Вот это реально страшно!»
Крупнейший интернет автобазар украины, где можно выгодно приобрести автомобиль, а также продать, предложить услуги по ремонту и тюнингу и многое другое.
Крупнейший интернет автобазар украины, где можно выгодно приобрести автомобиль, а также продать, предложить услуги по ремонту и тюнингу и многое другое.
14:02 15 декабрь 2009 г.
Деревянный дом
Издревле дома строили из дерева, сначала - потому что дерево было доступно, да и дома были комфортными и теплыми. Постепенно деревянные дома вытеснились кирпичными, однако же, и до сих пор строят дачи и бани, в основном из дерева. Современные технологии позволяют обработать древесину таким образом, что она служила дольше, не гнила, не сырела и даже не горела. Современные деревянные дома изготавливаются при помощи уникального самозаклинивающегося профиля, который производит компания "Гермес" Общим для всех деревянных домов построенных из массива древесины, будь то строительство деревянных домов из профилированного бруса, строительство домов из оцилиндрованного бревна, строительство дома из лафета или трехкантного бруса или деревянный дом ручной рубки является, конечно, не только привлекательный внешний вид. Достоинством стен деревянного дома, построенного из массива, является прежде всего комфорт проживания в нем, который проистекает из всего комплекса свойств древесины, как уникального природного строительного материала. Компания строит дома из профилированного бруса и бревен. Строит быстро, недорого и качественно. Дома из бруса и дома из оцилиндрованного бревна отвечают всем современным требованиям по комфорту и безопасности. Деревянный дом - лучшее решение для загородного строительства.
14:41 11 декабрь 2009 г.
Интересное в жжшках
шикарная женщина
Всецело поддерживаю
Это красиво. Зимнее настроение.
Оставь заявку на обзор
Загадки
Тупиковый сценарий
детское творчество
Храни свои сбережения в разных банках
Комментариев нет:
Отправить комментарий